Селівановська ОленаМихайлівна

соціальний педагог

Костишин Анастасія Олександрівна

                             соціальний педагог дошкільного підрозділу

Попередження насильства в сім’ї

1. Фізичне насильство

Умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоровїя, нанесення шкоди його честі і гідності. Фізичне насильство проявляється у:

• нанесенні ушкоджень дитині (удари, стусани, ляпаси, ізоляція у замкненому приміщенні, заподіяння каліцтва тощо);
• ситуаціях, коли її навмисно ставлять у фізично і психічно вразливе становище;
• у примусовому залученні дитини до вживання наркотиків, алкоголю, отруйних речовин або медичних препаратів, що викликають одурманення (не прописаних лікарем снодійних).

На факт фізичного насильства вказують й особливості поведінки дитини-жертви:

• страх при наближенні до неї особи; пасивність, замкнутість, підвищена агресивність;
• униканні фізичного контакту;
• застиглий, переляканий погляд;
• несподівані зміни в поведінці (життєрадісна дитина стає сумною, задуманою, замкнутою);
• страх перед виходом зі школи (дитячого садка) додому або навпаки, перед тим, як іти до школи (дитячого садка), якщо насильство застосовується у школі або на вулиці;
• випадки заподіяння собі шкоди – саморуйнувальна поведінка (уживання алкоголю, наркотиків, куріння);
• втеча з дому;
• носіння одягу, що не відповідає погодним умовам (наприклад, улітку вовняний светр із високим коміром, щоб сховати синці на тілі);
• благальні прохання дитини не повідомляти батькам про її погану поведінку.

2. Сексуальне насильство

Проявляється у використанні дорослим або іншою дитиною дитини для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди.

Сексуальне насильство включає:

• статеві стосунки (зокрема інцест);
• взаємну маструбацію;
• тілесні контакти зі статевими органами;
• залучення дитини до проституції, порнобізнесу;
• оголення перед нею статевих органів та сідниць.                                                                                                                                                                                                                                                                                      Такі дії наносять їй особливо тяжкі психологічні травми.

3. Психологічне насильство

Насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого чллена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдатися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Психологічне насильство є:

• постійною або періодичною словесною образою дитини;
• погрозами з боку батьків, опікунів, вихователів, приниженням її людської гідності;
• звинуваченням у тому, у чому дитина не винна;
• демонстрацією нелюбові, ворожості до неї;
• обман;
• пред’явлення вимог, що не відповідають її віковим можливостям.

Як наслідок:

• гальмується інтелектуальний розвиток дитини (адекватний розвиток пізнавальних процесів);
• пригнічується адаптаційна здатність дитини до нових соціальних умов;
• провокується в  дитини розвиток соціальної безпорадності;
• така дитина часто потрапляє в конфліктні ситуації, ізолюється ровесниками.

4. Економічне насильство

Умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

5. Емоційне насильство

Будь-яка дія, що викликає в дитини стан емоційної напруженості, зумовлює небезпеку нормального розвитку її емоційного життя. Зазвичай на успіх дитини батьки реагують похвалою, почуттям гордості й радістю, але за емоційного насильства їхня реакція протилежна: байдужість і роздратування. Спочатку це викликає в дитини суперечливі переживання. Неадекватна реакція батьків на її  позитивну поведінку швидко призводить до втрати мотивації на досягнення та почуття гордості, що її супроводжує успіх. Вона робить висновок, що проявляти радість із приводу досягнень небезпечно й неправильно.

До емоційного  насильства належать такі дії щодо дитини:

• ізоляція, відчуження дитині від нормального соціального спілкування;
• похмурість батьків, відмова від обговорення проблем дитини;
• «торгівля заборонами» (наприклад, якщо дитина не виконала уроки, їй на певний час забороняють дивитися телевізор чи гуляти);
• образа;
• тероризування (кількоразова образа словами, формування стабільного почуття страху);
• підтримка постійної напруженості, залякування, погрози; лайка, глузування;
• моральне розбещення, залучення, примус до дій, які суперечать суспільним нормам і завдають шкоди дитині ( примус до здійсненян крадіжок, уживання алкоголю або наркотиків);
• залякування покаранням ( «ще одна двійка або чергова витівка у школі, то я візьмуся за ремінь»);
• постійне пред’явлення завищених вимог, що формує низьку самооцінку і призводить до фрустрації);
• використання надмірно суворих покарань;
• надзвичайна критичність, постійне залякування.

Свідченням того, що дитина стала об’єктом емоційного насильства є:

• емоційна несприйнятливість дитини;
• байдужість;
• депресивність;
• ссання пальців, монотонне розгойдування;
• замкненість, задуманість або агресивність;
• «прихиляння» до будь-кого з дорослих у пошуках поваги та тепла;
• нічні приступи, поганий сон;
• небажання гратися;
• фізіологічні реакції дитини-жертви (нічний і денний енурез (нетримання сечі); психосоматичні скарги (біль у серці, погане самопочуття тощо); уповільнений фізичний і загальний розвиток).
   

8 принципів якісного спілкування дорослого з дитиною

1. Проявляйте позитивні емоції – покажіть, що ви любите свою дитину.
2. Підлаштовуйтесь під дитину і слідуйте за її ініціативою.
3. Говоріть з дитиною про те, що вона робить і намагайтесь встановити «діалог» шляхом емоційного вираження, жестів та звуків.
4. Хваліть та підтримуйте дитину в тому, що їй вдалося зробити.
5. Допомагайте дитині концентрувати увагу з тим, щоб у вас був спільний досвід сприйняття предметів навколишнього світу.
6. Опишіть те, що ви робите і сприймаєте разом з вашою дитиною, при цьому виражайте емоції і захват.
7. Розширюйте досвід сприйняття світу дитини шляхом пояснень, порівнянь та асоціацій.
8. Регулюйте поведінку вашої дитини позитивним шляхом.

Дванадцять принципів розвитку творчих здібностей у дітей (за Дж. Ландармом)

1. Поблажливі батьки. Звертаючись до дитини як до унікальної особистості, ви прищепите їй стійке самолюбство і впевненість у собі. Слід ураховувати, що таке виховання сприяє вихованню нахабного егоїста.
2. Демонструйте свою незалежність. Активна діяльність батьків сприяє формуванню в дитини тих самих поведінкових моделей.
3. Численні подорожі і часті переїзди. Нові враження і знайомства позитивно впливають на розвиток відваги, здатності імітувати і вчать не боятися невизначених ситуацій.
4. Свобода вчинків і рухів. Дозвольте дітям випробувати ризик, не допускаючи катастрофи. Дитині повинна бути надана свобода дослідження світу, а батьки відстежують її діяльність, щоб новий досвід не нашкодив життю і здоров’ю дитини.
5. Заохочуйте дитину. Усуньте слово «ні» зі свого лексикону. Розвивайте сильні сторони, не звертаючи уваги на слабкі.
6. Переконайте дитину, що відрізнятися від інших – це чудово. Лідери відрізняються від інших.
7. Ігрове навчання вирішення абстрактних проблем. Використовуйте конструктори, мозаїки-головоломки, відеоігри та радіо конструктори. Рішення евристичних проблем розвиває й інтуїтивні здібності.
8. Книги, фільми і уявні герої. Книги і їх читання – ключі до успіху в розвитку дитини. Уявні герої, швидше за все, відкриють перед дитиною необмежені перспективи і вивільнять енергію.
9. До знань і допитливості слід ставитись з повагою. Діти повинні здобувати знання в мистецтві, точних науках, поезії, філософії. Знання народжують ентузіазм.
10. Створюйте дитині обстановку, яка стимулюватиме її. Слід ураховувати, що дитина вбирає в себе все, як губка.
11. Висока енергійність і швидкість завжди виграють. Спостерігайте за надто активними дітьми, але не заспокоюйте їх ліками і не карайте.
12. Не обмежуйте уяву.

 

Поради батькам щодо оволодіння дітьми навичками адекватного реагування на ситуацію успіху/неуспіху

- Надайте дитині можливість самостійно розв`язувати складні ситуації. Обов`язково підтримуйте дитину, щоб вона відчувала, що ви поруч, і прислухалася до ваших порад.

- Не висміюйте невдачі дитини, якими б дріб`язковими вони не здавалися вам. За будь-яких обставин залишайтеся на боці дитини.

- Розповідайте дитині про власні поразки, помилки, переживання, що їх супроводжували. Проте не слід асоціювати свої невдачі з невдачами дитини.

- Заохочуйте дитину до прийняття позиції іншої людини, аналізування власних емоцій тощо. Так вона матиме змогу поглянути на себе збоку, зрозуміти переживання інших.

- Пам`ятайте, що той, хто програв, - не жертва. Не поспішайте втішати дитину – можливо, вона й не збиралася страждати. Ліпше акцентувати увагу на тому, що під час гри, змагання, конкурсу всім було весело та цікаво.

- Не робіть вигляд, ніби нічого не сталося. Якщо після поразки дитини жодним чином на це не відреагувати, вона може подумати, що сталося щось настільки жахливе, що про це не можна навіть говорити.

- Почекайте, поки пройде перше розчарування дитини через поразку. Після цього запропонуйте обговорити, що цього разу їй не вдалося. Також можна проаналізувати прийоми, які застосовували переможці.

- Не порівнюйте свою дитину з іншими, більш успішними дітьми чи тими, кого теж спіткала невдача.

- Навчайте дитину поважати почуття інших. Обов`язково похваліть її, якщо вона відзначилася, досягла успіху. Проте зверніть її увагу на дітей, які програли і через це засмутилися. Поясніть, що не варто перед ними хизуватися своєю перемогою, ліпше підбадьорити їх.

 

 Шкільний булінг: як виявити і зарадити? Поради батькам.

Довідка: булінг (англ. bully – залякувати, цькувати, задирати) – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості, цькування та погрози, моральне приниження.

1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.

2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.

3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.

4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.

5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.

6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.
 

Перелік нормативних документів:

1. Закон України Про оздоровлення та відпочинок дітей.

2. Закон України Про попередження насильства в сім'ї.

3. Указ президента України Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей.

4. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню).

Розклад дзвінківРозклад уроківРозклад занять дошкільний підрозділСтруктура навчального року та режим роботи ЗПШ « Еврика» в 2023/2024 навчальному роціДосягненняДПАПравила поведінкиЕЛЕКТРОННІ ДЖЕРЕЛА ДЛЯ НАВЧАННЯ

ОголошенняШановні батьки!Зараховуємо дитину до 1 класуЗагальношкільні батьківські збориВчитель майбутніх першокласниківСписок дітей зарахованих до 1 класу в ЗПШ "Еврика" 2023 рКомплектація першого класуПоради психологаЗвернення до директора

 

 

Міністерство освіти і науки УкраїниДепартамент освіти та науки Запорізької міської радиДепартамент науки і освіти Запорізької обласної державної адміністраціїЗОІППОНова українська школаОсвіта в УкраїніНаціональна Дитяча «гаряча лінія»

Національна дитяча гаряча лінія:
0-800-500-225 (безплатно зі стаціонарних)
116-111 (безплатно з мобільних)
З попередження домашнього насильства:
116-123 (безплатно з мобільних)